Що oзначає слово - "живець"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЖИВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб. У Старику є глибокі ями, де можна впіймати окунів, носарів, на живця часом вчепиться щука чи судак (Коп., Подарунок, 1956, 98); * Образно. — Я не розумію тільки одного, як такий солідний інженер, як Микола Іванович, і той клюнув на цього живця (Собко, Біле полум’я, 1952, 159).

2. Корінці, паростки чи бокові гілки, з яких вирощують нові рослини. Садять живці [смородини] способом втикання або під кілок прямовисно і на всю глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Сад. і ягідн., 1957, 268); Легко розмножується [тополя] стебловими живцями (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 70); // Кусочок стебла, пагона культурного дерева, який використовують для щеплення дичок. Охоронці зеленого багатства Карпат закладають насінні плантації. До молодих саджанців в розсаднику вони прищеплюють живці елітних дерев (Веч. Київ, 11.IX 1968, 4).

3. перен., рідко. Життєва сила, енергія. [Петро:] Значитьживець є? [Пріська:] Живець! То тільки примхи старечі… (Мирний, V, 1955, 161); В тілі ще бринів живець людини, груди командира ще дихали, серце тривожно діяло (Ле, В снопі.., 1960, 290).

4. діал. Ремінець з дерев’яною паличкою на кінці, що прикріплюється до невода. Забродчики закидали на товсту кодолу свої живці; живці обвивались кругом кодоли, як гадюки, і ніби всисались в неї, мов п’явки, а довбишки не давали їм розкручуватись (Н.-Лев., II, 1956, 227).

◊ До живця́ пройма́є — дуже хвилює, турбує, дошкуляє. До самого живця тими словами проймав (Мирний, III, 1954, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 523.