ЖИВОТВОРИ́ТИ, рю́, риш, недок., поет. Наповнювати життєвою силою, робити життєрадісним; оживляти. Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Перв., II, 1958, 138); * Образно. Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Г. Шевченко] мріяв мати над Дніпром, Щоб у вечірнюю годину Животворить своїм пером Народну душу (Рильський, І, 1956, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 527.