ЖИВІ́СІНЬКИЙ, а, е. Пестл. до живи́й 1. То були живісінькі люди. Один був старий рибалка, Панас Круть, а другий — молодий, Панько (Н.-Лев., 1, 1956, 54).; Він кладе в інкубатор яйце — Звичайнісіньке куряче яйце, а за три тижні звідти — пі-пі! Курча! Живісіньке курча! (Донч., VI, 1957, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 525.