ЖИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм.
1. Те саме, що обпіка́ти.
2. Кусати жалом, хоботком; жалити. Налетіли шершні до заячої хатки, як сипнули в двері, як почали жигать козу! (Укр.. казки, легенди.., 1957, 38); Його нещадно жигали комарі (Шиян, Баланда, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 528.