ЖИЛЯ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що жи́лавий 1. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама (Фр., XI, 1952, 195); Круті жилясті в’язи йому після фронтової контузії скрутило ото трохи набік (Гончар, Таврія.., 1957, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 530.