ЖИРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Робитися жирним, гладким; товстіти, гладшати. —На родючому грунті [ставка].. більше розплоджується різних хробачків та комах, від яких жиріють коропи (Донч., 1,1956, 59); Найбільшим гріхом у житті вважала [Басова] ліниве заспокоєння, коли людина.. стає байдужою, жиріє, віддаючи іншим право хвилюватися, горіти, творити (Собко, Справа.., 1959, 280); * Образно. — Хіба пани та підпанки вміли господарювати? З чужої праці жиріти — ото їхня робота (Жур., Вечір.., 1958, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 530.