ЖИТТЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Здатний зберігати, підтримувати життя. Після інкубації виводяться цілком життєздатні каченята (Соц. твар., 1, 1956, 171).
2. перен. Здатний існувати, розвиватися. Підкреслюючи потребу постійно збагачувати літературну мову за рахунок використання життєздатних діалектних форм, класики української літератури в той же час виступали проти спроб деяких письменників писати тим або іншим діалектом (Іст. укр. літ., І, 1954, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 534.