ЖИТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жи́то. Житце торік зародило, та зогнило (Фр., XIII, 1954, 36); Зайшов на ниву одинокий косар. Забрів по коліна в низькоросле ріденьке житце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 536.