ЖИТІЄ́, я́, с.
1. літ., іст. Опис чийогось життя (найчастіше святого). Перечитав він псалтир, часословець, перечитав житіє якогось святого… (Мирний, II, 1954, 130); Своїми стилістичними прийомами цей [Галицько-Волинський] літопис виявляє органічну спорідненість з поміткою Владимиро-Суздальської Русі — найдавнішим житієм Олександра Невського і передмовою до нього (Іст. УРСР, І, 1953, 113).
Житія́ святи́х — збірник описів життя людей, яких церква визнає святими. Вона давно вже не читала житія святих, а ось у цьому книгосховищі, напевне, є книжки про всіх святих мучеників… (Донч., III, 1956, 46).
2. ірон., рідко. Те саме, що життя́ 3. — Та вам як розказать своє житіє усе, то буде на весь день казки (Вовчок, VI, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 533.