ЖОВТА́ВІСТЬ, ЖОВТЯ́ВІСТЬ, вості, ж Абстр. ім. до жовта́вий, жовтя́вий. Якби не воскова жовтавість шкіри.., то, здавалося, ці люди були б і зовсім прозорі проти світла (Смолич, І, 1958, 159); Неймовірна худоба [худорба] й жовтявість обличчя, глибокі зморшки на лобі і безсило опущені донизу брови не могли сховати його світлого душевного стану (Збан., Сеспель, 1961, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 540.