ЖОВТОГОЛО́ВИЙ, а, е. З жовтою головою. Вздовж шляху жовтоголові соняшники нахилилися додолу (Рибак, Опов., 1949, 123); Раз пішов я в бір сосновий. Між гілок Бачу — скік жовтоголовий Корольок (Біл., Пташ. голоси, 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 541.