ЖОВТОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який мав жовтий колір шкіри обличчя. Жовтолиці люди йдуть до Леніна, Білі й чорні йдуть плече в плече (Мал., За.. морем, 1950, 89); // у знач. ім. жовтоли́ці, цих, мн. Ті, обличчя яких мають жовту шкіру. Знайшовся голос, що на цілий світ Промовив: чорні! білі! жовтолиці! Гуртуйтеся під прапором одним! (Рильський, І, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 541.