ЖОЛУ́ДДЯ, я, с. Збірн. до жо́лудь. Замість куль у нього [наган].. було натикано жолуддя (Вас., Вибр., 1954, 273); Жолуддя свиням давали, листом підстеляли корові, топили, обставляли хату (Кучер, Прощай.., 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 543.