ЖОНГЛЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до жонгле́р; // Такий, як у жонглера. — Можеш сідати! — гукнув він [офіцер] Чіпаріу, з жонглерською вправністю міняючи свій солодко-ввічливий тон на солдафонську грубість (Смолич, І, 1958,115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 544.