ЖУ́ЖМИТИСЯ, миться; мн. жу́жмляться; недок. Скручуватися, зіщулюватися. Торкнув [Святогор] пужалном [торбиночку переметну] — ані жужмиться, Пальцем пробує — не ворушиться (Граб., II, 1959, 376); * Образно. У.. жіночки поморочилося в голові, мислі жужмились у гарячий клубок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 546.