ЖУР, у, ч., діал., рідко. Те саме, що жура́. Що ж ти ходиш до другої, А мене хвилює жур? (Мал., Народження.., 1939, 169); * Образно. Літо вже зміняв зимовий жур (Руд., Ленінградці, 1948, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.