З’є́дник, ка, м. Соучастникъ, соучастникъ въ предварительномъ соглашеніи, заговорѣ. Хиба ми які з’єдники, хай Бог милує, хиба ми змовилися, що ви нам віри не ймете. Лубен. у. (В. Леонтов).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 150.