ЗАБА́ГНЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до забагни́ти. Спинилися [Михайло і візник] у заїжджому дворі, забагненому, тісному (Збан., Сеспель, 1961, 363); Ледве плутають ногами ще забагнені сиваським болотом махновські коненята (Гончар, II, 1959, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 14.