ЗАБОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Перетворювати в болото. —У нас у паді трохи мокрувато. Рівчачок оцей.. там вище трохи заболочує між кущами (Трубл., І, 1955, 108); Весняна розтань заболотила шляхи, попсувала переправи (Кач., Вибр., 1953, 143).
2. Забруднювати, забризкувати болотом (у 2 знач.). Мої мужики заболочують хату і не можуть свої біди наоповідатися. (Стеф., III, 1954, 194); Ернест.. зане-чистив [кімнати] попелом із цигарок,.. заболотив своїми черевиками (Фр., VI, 1951, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 26.