ЗАБО́РСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забо́рсати. У хату вскочила жінка — не жінка, дівка — не дівка: голова не покрита, як у дівки, а коси заборсані в мичку (Мирний, І, 1949, 247); * Образно. О друже дальній мій, людино на землі, В житті заборсана, мов у густих тенетах! (Рильський, Поеми, 1957, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 27.