ЗАБРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заброди́ти3.
2. у знач. прикм. Який забродився. Невдовзі прибігла й мати. З кошиком у руці, схвильована, заброджена, десь, видно, балку убрід перебродила (Гончар, Таврія.., 1957, 483).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 29.