ЗАБУНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Те саме, що забунтува́ти. [Шумейко:] А пам’ятаєте, як одного разу ми.. забунтувались та прикажчика в рів перекинули з бричкою? (Мик., І, 1957, 507); // Почати неспокійно поводитися. Ось у стійлі чогось забунтувалася вередлива красуня кобила (Кач., Вибр., 1953, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 32.