ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, а, е. Який має схильність до бійки, часто вдається до бійки. Тамара розхвилювалася, вона пригадала зустріч з забіякуватим хлопчиком (Хижняк, Тамара, 1959, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.