ЗАВДРУ́ГЕ, присл., діал. Удруге. Ой надав мені біс завдруге женитись! (Манж., Тв., 1955, 245); — Усі фронти завдруге у думці пройшов (Головко, II, 1957, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 41.