ЗАВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завербува́ти. Сидір і Балябін принесли кілька десятків мечів.. Їх виготовив сільський коваль, завербований ними ще раніше в недалекому селі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57); // у знач. ім. завербо́ваний, ного, ч.; завербо́вана, ної, ж. Людина, яку завербували, яка завербувалася. Не встигли «побратими» упоратись з пожежею, як розкотилася чутка, що до ям на роботу йдуть завербовані (Кол., Терен.., 1959, 65); // завербо́вано, безос. присудк. сл. Вже при допомозі Василя Козака завербовано для роботи в госпіталі.. мало не півсотні студенток (Бурл., М. Гонта, 1959, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 42.