ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Наймати, набирати людей на роботу (на який-небудь строк, на виїзд і т. ін.); вербувати. У Кяхті їх разом з іншими чорноробами, що шукали долі, надибали підрядчики і завербували на будівництво залізниці (Досв., Гюлле, 1961, 178); [Мальцев:] Кажуть, трусився [Кучеров] на трибуні, як Каїн. [Дуда:] Ще не так затруситься, коли узнає, що в нашому списку половина тих, яких вдалося йому завербувати до Бразілії (Галан, І, 1960, 381); // Залучати до якої-небудь діяльності, до участі в якійсь організації і т. ін. Віктора послала [Маруся] в якийсь хутір по харчі та людей до загону завербувати (Ле, Клен. лист, 1960, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 42.