ЗА́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Закрут, згин (дороги, річки і т. ін.). Далі крутими завертнями повертала вона [річка] до гори (Мирний, І. 1954, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 43.