ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ, а, е. Який становить собою завершення, закінчення чого-небудь. Культурний розвиток у період розгорнутого будівництва комуністичного суспільства буде завершальним етапом великої культурної революції (Програма КПРС, 1961, 113); Зібрати хліб швидко і без втрат — завершальне завдання в боротьбі за врожай (Колг. Укр., 7, 1957, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 43.