ЗАВИХЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.
1. Почати вихляти, рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. Стерновий.. покинув штурвал, і хвилі одразу збили пароплав з курсу. «Кайман» завихляв і пішов праворуч (Трубл., Шхуна.., 1940, 275).
2. чим. Почати махати, хитати. Вони [собаки].. завихляли хвостами, впізнавши хазяїна (Донч., І, 1956, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 49.