ЗАВОДОУПРАВЛІ́ННЯ, я, с. Орган, який управляє, керує роботою заводу (див. завод1). Надання заводуправлінням і місцевим госпорганам значної свободи розпоряджатися оборотними коштами розраховане а максимальне використання ними місцевих ресурсів (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 152); Коли втік директор Петровського заводу [у 1917 р.], робітники утворили раду заводоуправління, яка з їх допомогою забезпечила керівництво виробничими процесами (Іст. УРСР, II, 957, 92); // Приміщення цього органу. Заводоуправління та їдальню оточував молоденький садок (Шовк., Інженери, 1948, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 57.