ЗАВОРО́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Мимоволі випустити що-небудь з уваги, прогавити, стати неуважним. [Платон Гаврилович:] Чисте мені горе з ним [з Дорошем]. Так і никав, щоб куди в шкоду вскочить. Тільки на часинку заворонишся — дивись, він уже тут (Вас., III, 1960, 135); // на кого — що. Задивитися на кого-, що-небудь, забувши про все інше — Мабуть, сердились [люди].. на нього. Понадіялись, мовляв. — Та в нього ж, мабуть, вітер в голові свище! Заворонився десь на карусель або слухає лірників на базарі (Козл., Ю. Крук, 1957, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 60.