ЗА́ВСІ́ДИ, рідше ЗА́ВСІ́ГДИ, присл., розм. Те саме, що за́вжди́. Як пава, виходила [Лукина] з двору, але завсіди однією тільки стежкою йшла (Н.-Лев., III, 1956, 361); За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця… (Гл., Вибр., 1951, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 61.