ЗА́ВСІ́ДНИЙ, а, е, розм. Який буває, відбувається і т. ін. завжди, повсякчас; звичайний. — От і в вас швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 121); — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Мирний, І, 1949, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 61.