ЗА́ВТРЄ, рього, с., розм., рідко. Те саме, що за́втра 2. — Добре, Чіпко! З завтрього я стаю на роботу, годі волочитись! (Мирний, І, 1949, 316).
До за́втрього — те саме, що До за́втра (див. за́втра). — Пані, він переказав мені, що до завтрього не може прибути (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 289); [Жірондист:] До завтрього, товариші! Запевне побачимось… (Л. Укр., II, 1951, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 62.