ЗАВШИ́РШКИ, присл. У ширину, впоперек (про розмір чого-небудь). Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами (Н.-Лев., II, 1956, 382); Під віконцем упоперек кімнатки був пілок-лежанка, завширшки з подвійне ліжко (Досв., Гюлле, 1961, 17); Петро кинувся до постелі, ухопив простиню у руки… Де-е-р-р! так і розпанахав уподовж, видравши стьожку завширшки в долоню (Мирний, І, 1954, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 63.