ЗАВІ́ТРЕНИЙ, а, е, рідко. Темний, засмаглий від вітру. Вони були обоє завітрені, аж чорні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.