ЗАГАВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до зага́вкати. На подвір’ї загавкотів собака, потім заскавучав (Кучер, Трудна любов, 1960, 22); * Образно. Загавкотіли автомати, Зчинивсь гармидер, метушня (Воскр., Подивись.., 1962, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 66.