ЗАГАДКО́ВО. Присл. до загадко́вий. Марта загадково осміхається. Очі блищать сміливо (Вас., III, 1960, 103); Лише берези шумно та ласкаво Шуміли над безладним. полем бою, Та небо поміж їх рясним гіллям Синіло непорушна й загадково (Рильський, III, 1961, 172); — Кожного з нас щось жде у житті, — здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожус.. Омеляна (Стельмах, І, 1962, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 66.