ЗАГАРТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до загартува́ти. Нам наказано: Добре гострить лемешів загартовані леза! (Гонч., Вибр., 1959, 22); Це було нове покоління, зовсім не схоже на те, що приходило до інститутів кілька років тому, овіяне вітрами війни, загартоване горем і боротьбою (Загреб., Спека, 1961, 31); Рослини, вирощені з насіння, загартованого змінними температурами, набувають стійкості до короткочасних приморозків і похолодання (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 121).
2. у знач. прикм. Який загартувався, зміцнів фізично або морально, став витривалим. Почесніше їм гинуть без надії, одважно дивлячись суворій долі в очі, як людям загартованим годиться (Л. Укр., І, 1951, 168); Легко сказати; та де їх знайти — Ті загартовані душі, Щоб спромоглися все лихо знести..? (Граб., І, 1959, 389); В кремезному, дужому і загартованому тілі матроса уживалась мужня душа і ніжне серце (Смолич, VI, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 72.