ЗАГА́СНЕННЯ, я, с., рідко. Дія і стан за знач. зага́снути 1. По кутах хатини стояли стовбури сумерку [сутінків], немов ждучи тілько хвилі — загасне ння лампи; — щоб гульнути з кутів на хату (Фр., V, 1951, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 73.