ЗАГВОЗДИ́ТИ, ожджу́, озди́ш, док., розм., рідко.
1. перех. Забити, закріпити цвяхом.
2. неперех., перен. Різко сказати що-небудь неприємне; вилаятися. Енею в батька загвоздила [баба], Щоб довго не базікав тут (Котл., І, 1952, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 75.