ЗАГИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГИ́ДИТИ, джу, диш, док., перех,, розм. Забруднювати чим-небудь поганим, гидким. По цілих днях кричать [ворони у парку] і все загиджують (Коцюб., III, 1956, 307); * Образно. Фея руїни не боялася загидити руки об дрібне щастя селянки.. Коли не стало ні дітей, ні чоловіка — заходилася на обійсті коверзувати: то підмивала вона причілкову стінку по весні, то валила повітку (Л. Янов., І, 1959, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 76.