ЗАГЛУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. заглумля́ть; док., перех., розм. Піддати глумові, віддати на глум, на поневіряння; знівечити. * Образно. Агей, літа мої молодії!! Вернітеся! Ди ви? ..Заглумило їх лютеє горе, зогнили, як торішня солома (М. Ол., Чуєш.., 1959, 33).
Бода́й (щоб і т. ін.) тебе́ (вас тощо) заглуми́ло, безос. — недобрі побажання кому-небудь. — Сама здорова, як кобила, та ще й клене, бодай тебе заглумило! (Л. Укр., III, 1952, 667); Федоська взивала чоловіка неподобними словами, ще й проклинала: «А бодай тебе заглумило!» (М. Ол., Леся, 1960, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 79.