ЗАГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГЛУШИ́ТИ, ушу́, у́шиш, док., перех.
1.Перекривати сильнішими звуками які-небудь звуки, шуми і т. ін., робити їх нечутними. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів (Коцюб., І, 1955, 364); На мить страшний гуркіт моторів над головою і вибухи заглушили голос командира (Довж., III, 1960, 35); «Ура» й несамовитий козацький посвист заглушили безладний лемент турків (Добр., Очак. розмир, 1965, 356); * Образно. Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу (Шевч., І, 1951, 199); // Притишувати, пом’якшувати звуки, робити менш чутним що-небудь. Лашка знов упала в ліжко, подушкою, ковдрою заглушувала ридання (Ле, Наливайко, 1957, 410); Охрім ішов.. по чистих пухнастих килимах, що заглушували кроки (Кучер, Чорноморці, 1956, 42).
Заглу́шувати (заглуши́ти) мото́р (двигу́н) — припиняти роботу мотора (двигуна). Шофер звернув убік і заглушив мотор (Збан., Мор. чайка, 1959, 9).
2. Шкідливо діючи на орган слуху сильним звуком, позбавляти здатності чути; оглушувати. Страшенний гуркіт заглушив його [солдата]: снаряд ударив просто в палаючу скирту (Гончар, II, 1959, 326).
3. Перешкоджати ростові, розвитку інших рослин, закриваючи їх собою, позбавляючи їх поживних речовин і т. ін. Колюча дереза, бур’яни заглушили цибулю, огірки, гарбузи (Чаб., Катюша, 1960, 40); Через п’ять-шість років зімкнуться крони дерев, візьмуть на себе сонячне світло і заглушать бур’яни (Жур., Звич. турботи, 1960, 10).
4. перен. Зменшувати силу якогось відчуття, почуття і т. ін., намагатися позбутися його; затамовувати. І гомін, і сміх; але не той то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, — ні, се гомін спокійний, хоч і веселий (Л. Укр., III, 1952, 472); Ішов [Степан] і співав, щоб додати собі бадьорості і щоб заглушити страх (Гжицький, Опришки, 1962, 271); Йде агроном удалину, у ніч, Щоб заглушить думок болючу річ (Воронько, Тепло.., 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 79.