ЗАГЛУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заглуши́ти. І знову з провалля.. дійшов до нього слабенький поклик, заглушений лісом: Іва-а!.. (Коцюб., II, 1955, 351); В темряві підкрадались до дроту. Заглушена піснею, починалась праця (Коз., Гарячі руки, 1960,203); У квітнику, заглушеному бур’яном, розцвілася якась жовтогаряча квітка (Вол., Сади.., 1950, 4); // заглу́шено, безос. присудк. сл. Мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій ділянці робіт — тиша та цвірчання цикад (Гончар, Тронка, 1963, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 79.