ЗАГО́РНЕНИЙ, ЗАГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загорну́ти. Коло замчища стояв перед Кирилом молодий парубок і держав у руці щось кругле, у білу хустину загорнене (Мирний, III, 1954, 356); На столі, дбайливо загорнутий у чистий рушник, лежав тільки черствий окраєць гречаного хліба (Донч., III, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 85.