ЗАГОТІВЕ́ЛЬНИК, а, ч. Працівник, який провадить заготівлю чого-небудь. Успішному відвантаженню зерна державі… сприяла чітка робота заготівельників і возіїв (Рад. Укр., 4.VІІІ 1959, 2); Експедицію заготівельників і на цей раз очолював Павка Єршов (Автом., Коли розчлуч. двоє, 1959, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 89.