ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., пєрех., розм.
1. рідко. Збирати, громадити що-небудь у купу; згрібати. Марина загромадила її [дерев’яну сокирку] враз із трісками і вкинула в піч (Фр., IV, 1950, 467).
2. чим. Заповнювати великою кількістю чого-небудь; захаращувати. Багато речей загромаджувало собою кімнату (Шиян, Партиз. край, 1946, 40).
3. у чому. Закопувати в чому-небудь. — Тепер Троянці в западні. Живцем в землі їх загромадим, Разком на той світ одпровадим (Котл., І, 1952, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 95.