ЗАГУ́СКЛИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до загу́скнути. Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (Чаб., Тече вода.., 1961, 138); // у знач. прикм. В загусклому присмерку батальйон впритул підійшов до німецьких позицій і зразу ж розпочав бій (Перв., Невигадане життя, 1958, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 100.