ЗАГІТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загітува́ти. [Кобза:] Чекати не можна й хвилини. Сьогодні ти пересвідчився, що вона вже загітована ним [Стрижнем] (Корн., І, 1955, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 77.